Війна США з Іраном: глобальні наслідки для економіки та нафтового ринку

Війна США з Іраном розхитує світову економіку: нафта зростає, логістика збивається, інвестори тікають у захист

Ескалація конфлікту між США та Ізраїлем проти Ірану призводить до серйозних змін у світовій економіці, виходячи за межі Близького Сходу. Цей процес викликає глобальний економічний шок з відчутним впливом на енергетичний сектор, морську логістику, авіаперевезення та інфляційні очікування інвесторів. Зупинка судноплавства в Ормузькій протоці, яка відповідає за приблизно п’яту частину світових поставок нафти і LNG, змушує ринки готуватися до підвищення цін на енергоносії та зростання транспортних витрат.

Про це розповідає UBB

Нафтовий ринок реагує на ситуацію як на кризу пропозиції. Goldman Sachs попереджає про можливість зростання цін на нафту до понад $100 за барель, якщо ситуація в Ормузі не stabilізується. Barclays прогнозує, що ціна на Brent може зрости до $120 за барель протягом кількох тижнів, а в стресовому сценарії — до $150. На 6 березня Brent торгувався по $93,6 за барель, а WTI — по $91,6, з близько 85 млн барелів, заблокованих на танкерах у регіоні.

Критичним ризиком для світової економіки є не тільки зростання цін на нафту, але й розрив ланцюгів постачання. За даними Reuters, щонайменше 200 суден залишаються на якорі біля узбережжя країн Перської затоки, а сотні інших не можуть увійти в регіон. Компанія Maersk вже змушена тимчасово призупинити два важливі сервіси між Близьким Сходом, Азією та Європою, що призводить до заторів у портах і підвищення ставок фрахту. За інформацією Bloomberg, за два дні бронювання контейнерних перевезень до портів на сході Ормузу зменшилися на 81%, а завантаженість портів Індії, Сінгапуру та Коломбо різко зросла.

Авіація та повітряна логістика під загрозою

Криза також вплинула на авіацію. Закриття повітряного простору Катару та обмеження в інших хабах призвели до зупинки або значного скорочення рейсів великими авіакомпаніями. Reuters називає цю ситуацію найбільшим збоєм у повітряних перевезеннях у регіоні з часу пандемії Covid-19. Навіть після часткового відновлення рейсів, повернення до нормального розкладу займе час і потребуватиме більших витрат на пальне, що тисне на маржу перевізників. За оцінками, додаткові витрати на пальне для чотирьох найбільших авіакомпаній США можуть сягнути $5,8 млрд, якщо ціни залишаться на нинішньому рівні.

Глобальні інвестиції під загрозою

Вплив конфлікту поширюється також на інші сировинні ринки. Bloomberg Economics оцінює, що під ризиком опинилися майже 7% світового експорту добрив, 6% дорогоцінних металів, 5,3% алюмінію, а також 4,4% цементу та інших неметалевих мінералів, що відвантажуються через порти Перської затоки. Reuters повідомляє про підвищення цін на добрива перед весняною посівною, а також про зростаючу вразливість західного ринку алюмінію. Це призводить до подорожчання не лише енергії, але й агровиробництва, промислових матеріалів та будівельних проєктів.

Фінансові ринки реагують відповідно до воєнного шоку: інвестори зменшують ризики, переоцінюють траєкторію інфляції та відсувають очікування зниження ставок. 6 березня глобальний індекс акцій MSCI впав на 1,01%, європейський STOXX 600 знизився на 1,02%, а індекс волатильності VIX досяг найвищого рівня з квітня. На валютному ринку долар демонструє найсильніше тижневе зростання за понад рік, оскільки конфлікт підвищує попит на захисні активи.

На думку керівниці МВФ Крісталіни Георгієвої, якщо ціни на енергоносії зростуть на 10% і залишаться на цьому рівні протягом року, це призведе до збільшення світової інфляції на 40 базисних пунктів та зменшення глобального економічного зростання на 0,1–0,2 відсоткового пункта. Вона підкреслила, що світова економіка входить у новий шок після пандемії, інфляційної хвилі та періоду високих боргів.

Отже, війна США з Іраном вже стала не лише геополітичною, але й макроекономічною подією. Якщо конфлікт триватиме, світ може зіткнутися з новим циклом енергетичної інфляції, підвищенням вартості логістики, зниженням споживання та переоцінкою ризиків на фінансових ринках. Для інвесторів це означає повернення до моделі “risk-off”: зосередження уваги на сировині, доларі та оборонних секторах, а також зменшення апетиту до активів, чутливих до глобального попиту.