7 жовтня Європейська комісія представила проєкт нового регламенту COM(2025)726, що має замінити чинні захисні заходи щодо імпорту сталі в ЄС після червня 2026 року.
Про це розповідає UBB
Цей документ не є просто технічним оновленням, а пропонує нову систему торговельного захисту, яка визначатиме доступ до європейського ринку сталі на роки вперед.
У новому регламенті впроваджуються тарифні квоти на всі основні категорії сталевої продукції, з 50-відсотковим митом для обсягів, що перевищують ці квоти. Крім того, пропонуються жорсткіші вимоги до простежуваності походження сталі через принцип “melt and pour”, що зобов’язує виробника доводити, де саме відбувався процес плавлення та лиття.
Лише три країни: Норвегія, Ісландія та Ліхтенштейн, отримують звільнення від цього мита.
Всі інші партнери ЄС, включаючи Україну, матимуть можливість провести переговори з ЄС. Україна, як країна-кандидат, згадана в тексті регламенту: “Інтереси країни-кандидата, яка перебуває у винятковій і невідкладній ситуації безпеки, як-от Україна, також мають бути враховані під час визначення квот…” (Преамбула, пункт 25).
Це не просто дипломатичний жест. Таке формулювання створює правову підставу для особливого підходу під час розподілу квот відповідно до статті 4(г), яка дозволяє Єврокомісії враховувати “спеціальні обставини окремих країн”.
Це означає, що, враховуючи політичні реалії, для України можуть бути розроблені особливі умови. Визнання винятковості ситуації України стало підставою для Єврокомісії щодо надання певних пільг.
Подібна логіка вже була закладена в Регламенті ЄС про Механізм вуглецевого коригування імпорту, де передбачено можливість виключення України з-під дії механізму, враховуючи її статус країни-кандидата та умови війни.
Це вказує на те, що ЄС визнає особливі обставини України та починає формувати політику інтеграції ще до членства, розглядаючи Україну не як ризик, а як партнера.
Однак, щоб ці можливості реалізувалися, Україні потрібно активно діяти на міжнародній арені. Важливо, щоб уряд та виробники об’єднали зусилля для формування єдиної позиції, що сприятиме успішним переговорам у Брюсселі.
Окрім того, слід підняти питання про квоти, що раніше належали Росії та Білорусі, які мають бути передані Україні. Після введення санкцій імпорт сталі з цих країн було майже повністю заборонено, але їх квоти залишилися вільними.
Згідно з регламентом, Єврокомісія має право перерозподіляти квоти з урахуванням “торгових обмежень або виняткових обставин”.
Це є шансом для України не лише в технічному, а й у моральному та політичному сенсі. Кожна тонна української сталі, що продається на європейському ринку, заміщує російську сталь, яка фінансувала війну.
Нові квоти будуть розподілені у 2026 році, тому Україні потрібно зайняти активну позицію, щоб не упустити можливості, які можуть перейти до інших партнерів, таких як Туреччина чи Великобританія.
Київ має представити єдине, чітко аргументоване звернення від усіх великих виробників, таких як Ferrexpo, Metinvest, Interpipe, ArcelorMittal Kryvyi Rih, що підкреслить спільну позицію ринку.
Необхідно продемонструвати поточні обсяги виробництва, втрати від війни та готовність до “зеленої” трансформації. Уряд та митниця мають забезпечити єдину систему підтвердження “melt and pour”, що визнаватиметься в ЄС.
Усі заяви від уряду та асоціацій мають містити одну чітку тезу: “якщо і є країна, яка має моральне право претендувати на колишній обсяг торгівлі з Росією та Білоруссю, то це – Україна”, металурги якої щодня відбудовують зруйновані заводи та підтримують економіку.
Це не суперечить цілям “Made in Europe”, а навпаки, доповнює їх, адже українська сталь є частиною європейської виробничої бази, створеної на спільних цінностях.
Новий документ ЄС буде активно обговорюватися, відкриваючи вікно можливостей для адвокації, що може суттєво посилити економічний та експортний потенціал України.
Однак, щоб цього досягти, Україні потрібно системно і наполегливо висловлювати свої вимоги.
Ольга Бєлькова, Старша радниця FTI Consulting Brussels для ЄП.