Іранська компанія Iran Hormoz та російська державна корпорація Росатом підписали контракт на $25 мільярдів для зведення чотирьох енергоблоків атомної електростанції в місті Сірік, що в провінції Хормозган.
Про це розповідає UBB
Запланована загальна потужність комплексу складе приблизно 5 000 МВт, що суттєво сприятиме реалізації стратегічної програми Ірану щодо нарощування атомної генерації до 20 ГВт до 2040 року.
Деталі угоди
-
Росатом стане генеральним підрядником, відповідальним за весь цикл робіт – від проєктування до введення станцій в експлуатацію.
-
Зведення чотирьох енергоблоків третього покоління планується на ділянці площею 500 гектарів.
-
Проєкт інтегровано в 20-річну програму розвитку атомної енергетики Ірану.
-
Голова Організації атомної енергії Ірану Мохаммад Ісламі підкреслив важливість технологічної співпраці, зокрема в сфері малих модульних реакторів (SMR).
Історичний контекст
-
Іран вже має досвід співпраці з Росатомом, зокрема через діючу АЕС Бушер (1 000 МВт). Завершення другої та третьої черги планувалося на 2024–2026 роки, однак реалізація зіштовхнулася із затримками.
-
Росатом також займається будівництвом першої турецької АЕС Аккую, але зустрічає фінансові труднощі, що викликає сумніви щодо його здатності одночасно реалізовувати масштабні проєкти.
Геополітичний вимір
-
Ця угода свідчить про поглиблення енергетичного альянсу між Москвою та Тегераном, особливо в умовах санкційного тиску з боку Заходу.
-
Раніше сторони домовилися про постачання 55 млрд м³ газу та фінансування енергетичних проєктів.
-
Угода була підписана за кілька днів після інформації про можливе відновлення санкцій ООН і ЄС проти Ірану через порушення ядерної угоди 2015 року (механізм «snapback»).
Ризики та виклики
-
Фінансові – сума в $25 мільярдів є значною для двох економік, які самі підпадають під санкції.
-
Технологічні – обмежений доступ до західних технологій може уповільнити реалізацію.
-
Політичні – нові санкції можуть ускладнити фінансування і логістику проєкту.
-
Репутаційні – співпраця з росією може ізолювати Іран від інших технологічних партнерів.
Перспективи
Для Ірану проєкт символізує прагнення до стратегічної незалежності в енергетиці та амбіцію стати регіональним ядерним гравцем. Для Росії це можливість закріпити свій вплив на Близькому Сході та показати, що вона залишається ключовим постачальником ядерних технологій попри санкції. Однак реальна реалізація проекту може виявитися складною через фінансові обмеження та внутрішні виклики.