російська федерація розпочала будівництво нової насосної станції, яка має забезпечити водопостачання для охолодження реакторів Запорізької атомної електростанції. Після руйнування Каховської гідроелектростанції виникла гостра нестача води, що унеможливило нормальну роботу енергоблоків ЗАЕС.
Про це розповідає UBB
Плани росії щодо запуску енергоблоків ЗАЕС
Очільник «Росатома» Олексій Ліхачов заявив, що встановлення потужної плавучої модульної насосної станції дозволить подавати до 80 000 кубометрів води на годину. За його словами, це має вирішити проблему нестачі води для охолодження реакторів, а також забезпечити стабільне підживлення ставка-охолоджувача, необхідного для безпечної роботи станції. Ліхачов стверджує, що розроблено поетапний план запуску енергоблоків, проте реалізація можлива лише після «усунення воєнних загроз».
“Росатом” вже підготував план поетапного запуску енергоблоків станції, але реалізувати його, мовляв, можливо лише після “усунення воєнних загроз”.
Українська позиція: запуск АЕС у нинішніх умовах – небезпечний
В Україні такі заяви розцінюють як форму інформаційного та політичного тиску. Представники енергетичної галузі наголошують: після руйнування Каховської ГЕС критично порушено водний баланс, а жоден з шести енергоблоків ЗАЕС нині не працює. Всі реактори перебувають у стані зупинки, і навіть нова насосна станція не ліквідує головної загрози – неконтрольованих ризиків аварії через дефіцит охолодження.
Заступник міністра енергетики Юрій Шейко підкреслив, що станція не готова до безпечної експлуатації: не проводились необхідні ремонти, не здійснювалось обстеження обладнання, а кваліфікований персонал, який мав досвід роботи з модернізованими українськими системами, виведено зі станції. За його словами, запуск будь-якого енергоблоку без належної інспекції може призвести до катастрофічних наслідків, адже відсутні навіть базові умови для безпечної роботи АЕС.
У «Енергоатомі» раніше зазначали, що навіть за технічної можливості подачі води експлуатація реакторів в умовах війни є грубим порушенням міжнародних стандартів ядерної безпеки. Станом на червень 2025 року вода у ставку-охолоджувачі забезпечує лише мінімальні потреби зупинених реакторів, і будь-яка спроба їхнього перезапуску без гарантій належного охолодження вважається надзвичайно ризикованою.