На фоні відмови європейських країн від російського скрапленого газу, Україна активізує пошук приватних інвесторів для масштабного впровадження технологій гідророзриву пласта (фрекінгу) з метою освоєння власних запасів сланцевого газу. Про це повідомили джерела британської газети The Telegraph.
Про це розповідає UBB
Видання зазначає, що іноземні інвестори та новітні технології будуть залучені в процес видобутку, переважно в західних регіонах України. Міністерство енергетики використовує свої дипломатичні зв’язки для пошуку приватних інвестиційних фондів, готових ризикувати, з метою фінансування бурових робіт і залучення технологічних партнерів. Наприклад, під час енергетичного форуму в Азербайджані представники уряду активно просували потенціал України як центру сланцевого газу, вказуючи на конкретні геологічні зони, зокрема геологічну зону Львів-Люблін, що на кордоні з Польщею, як “найкращу для фрекінгу”. Також перспективним вважається сланцевий блок “Олеська”, запаси якого оцінюються в 0,8-1,5 трлн кубометрів сланцевого газу.
Джерела в Міненерго відзначають, що Україна має певний досвід використання новітніх технологій буріння на старих свердловинах, а проведені експериментальні випробування підтвердили її потенціал для фрекінгу. Проте для реалізації цих планів необхідні інвестиції та іноземне обладнання. За інформацією газети, адміністрація президента Володимира Зеленського має намір спростити бюрократичні процедури та оптимізувати кількість операцій, щоб залучити інвесторів. «Розробку і видобуток можна швидко налагодити, використовуючи наявну газову інфраструктуру з виходом на газовий ринок ЄС. Україна має достатньо родовищ традиційного газу, щоб покрити власне споживання і стати нетто-експортером, а видобуток сланцевого газу має досить сильний вплив на її розвиток», – зазначило джерело.
Промисловий метод видобутку газу за допомогою гідророзриву пласта вважається одним з найсучасніших. За оцінками Укргазвидобування, він дозволяє значно збільшити видобуток газу зі свердловини та отримати доступ до запасів, недоступних іншими методами. Процес полягає у нагнітанні рідини (зазвичай суміші води, піску та хімічних добавок) під великим тиском, що призводить до тріщин у породі, через які газ викачується на поверхню.
Однак цей метод викликає побоювання в екологів. Національний екологічний центр України підкреслює проблеми, пов’язані з використанням мільйонів кубометрів води. Наприклад, для розробки свердловин блоку “Олеська” знадобиться стільки води, скільки місто Івано-Франківськ споживає за три роки. Використану воду наразі не вдається очищати, вона стає токсичними відходами, які залишаються під землею та загрожують забрудненням ґрунтових вод. Крім того, під час процесу гідророзриву хімічні речовини потрапляють у повітря, чим підривають здоров’я місцевих жителів.