Згідно з новою угодою, Європейський Союз зобов’язався щороку купувати енергоресурси на суму $250 млрд, включаючи природний газ, нафту та ядерні технології, зокрема модульні атомні реактори (SMR). Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн підкреслила, що ці плани базуються на стратегії відмови від російських енергоносіїв на користь більш доступного американського скрапленого природного газу (СПГ).
Про це розповідає UBB
Проте, обсяги закупівель викликають серйозні сумніви. У 2024 році імпорт енергоресурсів із США становив менше $80 млрд, а загальний експорт енергоносіїв із США перевищив $330 млрд. Економіст TS Lombard Давіде Онелья описав цю заявлену суму як «безглузду та недосяжну», вказуючи на те, що «ані ЄС не здатен так різко збільшити попит, ані США — пропозицію».
Угода, підписана між фон дер Ляєн і Трампом у Шотландії, має більше політичне значення, ніж юридичну обов’язковість. ЄС досі не оприлюднив подробиць та не пояснив, як планується стимулювати приватні компанії до закупівлі або продажу американських енергоносіїв. Також залишається невідомим, чи будуть інвестиції європейських компаній в енергетичний сектор США зараховуватись у рамках угоди.
Враховуючи постачання ядерних технологій, таких як SMR, теоретично це могло б скласти суттєву частку в загальному обсязі $750 млрд. Проте, перші комерційно доступні модулі очікуються не раніше 2030 року, що робить їх постачання малоймовірним у зазначені терміни.
Єврокомісар з торгівлі Марош Шефчович зазначив, що «ці цифри є досяжними», додавши, що в Європі спостерігається «ядерне відродження». Однак, навіть з урахуванням зростання імпорту американської нафти, досягти рівня $250 млрд на рік виглядає вкрай малореалістично.
Збільшення обсягів закупівель може створити труднощі для європейських нафтопереробних заводів, яким потрібна стабільна сировинна база для виробництва бензину та дизеля.
Аналітики вважають, що угода має більше політичне значення, покликана підтримати нові проєкти з виробництва СПГ у США, ніж на реальну торгівлю. Американським виробникам потрібні довгострокові контракти для залучення фінансування, і ЄС може відіграти в цьому важливу роль. Але навіть якщо інвестиції будуть схвалені найближчим часом, реальні постачання, швидше за все, почнуться вже після завершення президентського терміну Трампа.
Окрім того, СПГ із США не має фіксованих напрямків постачання, і європейські покупці можуть перепродавати його на вигідніші азійські ринки, що ставить під сумнів стабільність такого імпортного каналу.