Війна в Україні є питанням справи всієї Європи, яка повинна продемонструвати свою здатність мобілізувати суспільства на підтримку України. Про це заявив прем’єр Польщі Дональд Туск, відкриваючи Варшавський безпековий форум 29 вересня.
Про це розповідає UBB
«Коли ми побачили шокуючі кадри з Бучі й почули розповіді зґвалтованих жінок, свідків вбивства дітей під час зіткнень, мені згадалися слова моєї бабусі про її досвід у Ґданську під час Другої світової. Коли ми бачили руйнування Маріуполя – перед очима стояли польські міста. Я не такий уже й старий, та коли я ходив до школи у своєму рідному Ґданську, на півдорозі ще були руїни», – пригадав Туск.
Прем’єр також розкритикував тих, хто вважає війну в Україні справою виключно самої України або такою, яку неможливо виграти.
«Справа не в тому, чи любить хтось Україну, і який історичний досвід із нею мав – хороший чи поганий… Це питання про безпеку та виживання всієї західної цивілізації… Якщо ми програємо цю війну – наслідки торкнуться не лише нашого покоління, а й майбутніх у Польщі, по всій Європі, у США – всюди у світі. Не маймо жодних ілюзій щодо цього», – наголосив він.
Туск підкреслив, що немає «жодної найменшої причини думати в категоріях капітуляції». Він зазначив, що публічні слова, які підтверджують, що Україна може виграти війну, мають велике значення. «Якби ми – не лише у Варшаві сьогодні, не лише українці в Києві, але й президент Трамп, на подив багатьох, публічно сказали – так, Україна може виграти цю війну – ці слова мають велику вагу», – зауважив він.
Також Туск зазначив, що в трансатлантичній спільноті відчуваються певні тріщини, з якими потрібно працювати. Він закликав до дій, щоб зберегти єдність: «Не питаймо, як зберегти повну єдність, як переконати, наприклад, наших американських друзів до більшої та тривалої участі в українському питанні. Перш за все, давайте покажемо, що ми здатні мобілізувати наші суспільства».
Туск вважає, що США мають право вимагати від Європи більш активної залученості, проте і Європа має очікувати від Вашингтона ставлення до трансатлантичної спільноти як до «того самого, що гарантує виживання нашого світу». «Нехай вони (Європа і США – ред.) вчаться один в одного. Нехай ніхто нікому не читає лекцій, але нехай кожен вчиться обов’язкам один в одного», – підсумував він.