На початку великої війни український оборонно-промисловий комплекс (ОПК) виготовляв лише 10% від потреб фронту, що спонукало сектор до радикальної трансформації. Попит на військову продукцію зріс у сотні разів, адже армія потребувала нових рішень, таких як дрони різних типів, захищений зв’язок, системи управління боєм та засоби радіоелектронної боротьби.
Про це розповідає UBB
В Україні сформувалася змішана модель оборонного виробництва, де державний і приватний сектори працюють у конкурентній кооперації. Незважаючи на втрату частини потужностей, державні підприємства знову стали основою для виробництва важкого озброєння та стратегічних напрямів із довгими виробничими циклами. Водночас приватний сектор пережив безпрецедентний технологічний стрибок, ставши основним джерелом швидких інновацій. Критична залежність від міжнародних постачань змусила Україну в надкороткі терміни гармонізувати стандарти з союзниками, вибудувати прозорі процедури координації постачань та інтегрувати своїх виробників у міжнародну систему планування й логістики. Держава також запровадила регуляторні та податкові стимули для значного нарощування виробництва.
У результаті в Україні сформувалася одна з найдинамічніших оборонно-технологічних екосистем в Європі, яка налічує близько 900 підприємств. За прогнозами, спроможність ОПК у 2026 році може зрости до 60 мільярдів доларів.
Водночас, за словами президента Володимира Зеленського, Україна наразі не здатна виробляти ракети для західних систем протиповітряної оборони (NASAMS, IRIS-T, Patriot) через брак відповідних ліцензій.