В Україні існує кілька суттєвих факторів, які обмежують притік інвестицій у видобуток корисних копалин. Серед них – війна, труднощі в отриманні довгострокового фінансування та необхідність адаптації геологічної інформації до міжнародних стандартів.
Про це розповідає UBB
Заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства Єгор Перелигін під час конференції Mining Day 2025, яка відбулася 4 вересня, наголосив на важливості цих питань. “Інвесторів стримує, по-перше, війна. Це треба розуміти. Друге – інвесторів стримувало питання того, що вони не розуміли, яке проектне фінансування вони можуть залучити, і які довгострокові інвестиції на ринку капіталу вони можуть зробити”, – зазначив він.
Перелигін також зазначив, що питання фінансування може бути частково вирішене завдяки Американсько-українському інвестиційному фонду. Після проведення першої ради керуючих фонду, що відбулася 3 вересня, наразі формується стартовий капітал та узгоджуються інвестиційні протоколи.
Керівник з юридичних питань компанії BGV Group Management Юлія Лушпієнко підкреслила, що однією з основних перешкод, з якими стикаються інвестори на початкових етапах після отримання ліцензії, є необхідність проведення завірочного буріння. “Цей процес потрібен для підтвердження даних геологічної інформації “Геоінформ України”, і він є досить тривалим та капіталозатратним”, – зазначила вона.
Отримані геологічні дані після завірочного буріння дозволяють захищати запаси за міжнародними стандартами, такими як Jork та NI, які є зрозумілими для міжнародних інвесторів. Однак, українське законодавство поки що не гармонізоване з цими стандартами, що веде до подвійних витрат для інвесторів: необхідно готувати техніко-економічні дослідження за міжнародними стандартами та документацію за українськими вимогами. “Це знижує привабливість проєктів”, – додала Лушпієнко.
Крім того, високі ціни на електроенергію можуть стримувати інвесторів від розвитку переробних потужностей в Україні. Також сертифікація реагентів, які використовуються у технологічних процесах, є ще однією проблемою. Хоча ці реагенти сертифіковані в ЄС, вони не мають сертифікації в Україні, що може затягнути строки реалізації проектів.
Іноземні фінансові інститути також стикаються з ризиками, пов’язаними з українською юрисдикцією. “Суттєва проблема існує із підписанням довгострокових offtake-контрактів. Щоб підписати такий контракт, покупець оцінює репутацію компанії, якість продукції та геополітичну ситуацію в країні. Через воєнну ситуацію в Україні компанії не готові ризикувати і укладати довгострокові контракти на постачання сировини”, – підсумувала Юлія Лушпієнко.