Аналіз фахівців Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA) свідчить, що прискорений перехід металургії Китаю до більш екологічного виробництва може забезпечити скорочення викидів у галузі майже на 37% від пікового рівня до 2035 року. Це зазначено в звіті організації.
Про це розповідає UBB
Запропонований сценарій передбачає пріоритетний розвиток електродугових сталеплавильних потужностей (EAF) замість доменно-конвертерного виробництва, яке наразі залишається домінуючим у країні.
Останніми роками зменшення викидів у китайській металургії відбувалося, в основному, не через структурну декарбонізацію, а в результаті падіння попиту і зменшення виплавки сталі. У 2025 році виробництво сталі в Китаї вперше з 2020 року опустилось нижче 1 млрд тонн, зменшившись на 4,4% у річному вимірі після спаду на 1,4% у 2024 році. Загалом, за оцінками CREA, це дозволило скоротити викиди CO2 приблизно на 150 млн тонн, що значно перевищує ефект від діючих політичних заходів.
При цьому організація підкреслює, що Китай не досягнув запланованого «зеленого» орієнтиру на 2025 рік, а поточні механізми лише зміцнили перевагу вуглецевого BF-BOF-виробництва. На думку CREA, збільшення частки EAF до 15-20% до 2030 року могло б скоротити випуск сталі доменно-конвертерним способом на 80-120 млн тонн. Це практично відповідає річному виробництву сталі в Японії та наближається до показників Індії.
Окрім екологічного ефекту, такий перехід може також поліпшити фінансове становище галузі. За оцінками CREA, досягнення 20-відсоткової частки EAF до 2030 року може призвести до збільшення прибутку сектора на суму до 220 млрд юанів, а відношення активів до зобов’язань знизиться до 60-62%. Це є важливим на фоні того, що з 2020 по 2025 рік зобов’язання металургійних компаній Китаю зросли більш ніж на 1 трлн юанів, або на 20%.
CREA також звертає увагу на аспект зовнішньої торгівлі. Через слабкий внутрішній попит і надмірну пропозицію експорт сталі з Китаю зріс з 54 млн тонн у 2020 році до 134 млн тонн у 2025 році, а частка країни у світовій торгівлі сталлю піднялася з 13,3% до 29,2%. У цих умовах збільшення частки «зеленої» сталі може стати важливим чинником конкурентоспроможності, особливо на фоні посилення механізмів торгівлі вуглецем, зокрема CBAM ЄС.