Польща та Південна Корея підвищують рівень співпраці в оборонному секторі, перетворюючи партнерство на багатомільярдний інвестиційний проект.
Про це розповідає UBB
У рамках нового етапу співпраці Варшава та Сеул оголосили про підвищення двосторонніх відносин до формату всеосяжного стратегічного партнерства. Основою нового формату стане оборонна промисловість, спільне виробництво, трансфер технологій та інвестиції в польську виробничу базу.
Президент Південної Кореї Лі Чже Мьон і прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск підписали угоду 13 квітня в Сеулі, що передбачає укладення угоди на $44,2 млрд, яка включає не лише експорт озброєнь, але й довгострокову промислову інтеграцію. Сторони планують спільно виробляти техніку та навчати кадри, що вже реалізується через використання польською армією корейських танків K2, САУ K9, легких бойових літаків FA-50 та реактивних систем Chunmoo.
Ця угода не лише означає закупівлю техніки, а й створення нової оборонно-промислової платформи в Польщі. У 2022 році вже було укладено контракт на 180 танків K2 та 48 гаубиць K9, а наступний етап передбачає постачання понад 800 танків та 600 гаубиць, з частковою локалізацією виробництва в Польщі.
Польща також завершила переговори з Hyundai Rotem щодо другої партії 180 танків K2 на суму приблизно $6,5 млрд. Угода передбачає локальне складання техніки в Польщі в співпраці з польськими оборонними підприємствами. Наприкінці 2025 року країни спільно розпочнуть виробництво ракет для систем HOMAR-K/Chunmoo.
Згідно з даними МЗС Південної Кореї, Польща стала п’ятим найбільшим торговельним партнером Кореї в ЄС. Водночас, корейські інвестиції в Польщі значно зросли, перетворюючи оборонне партнерство на один із ключових каналів промислових інвестицій в Європі.
Фінансовий контекст також сприяє цій співпраці. Польща планує витратити 4,7% ВВП на оборону у 2025 році, з метою підвищити цей показник до 5% у 2026 році, що робить її найбільшим витратником на оборону у НАТО.
Таким чином, угода між Сеулом та Варшавою сигналізує про перехід до довгострокових виробничих інвестицій, де експорт озброєнь доповнюється локалізацією, трансфером технологій та створенням спільних підприємств.
Для України цей кейс показовий, але коректніше говорити не про повну відсутність таких програм, а про те, що вони поки не набули такого ж масштабу й інституційної форми.
Польща є членом НАТО і ЄС, має стабільне оборонне фінансування і може укладати великі контракти з локалізацією виробництва. В Україні, в умовах війни та обмеженого доступу до фінансування, реалізація подібних проектів ускладнена, хоча українські компанії намагаються знайти зовнішній попит і капітал для розвитку оборонної промисловості.
Отже, корейсько-польський альянс демонструє нові можливості для оборонної співпраці, що може стати важливим прикладом для інших країн, зокрема України.