Металургія України протягом десятиліть була ключовим сектором економіки, що забезпечує макроекономічну стабільність навіть в умовах повномасштабної війни.
Про це розповідає UBB
До початку війни гірничо-металургійний комплекс (ГМК) забезпечував понад 10% валового внутрішнього продукту (ВВП) та третину товарного експорту країни, формуючи значну частину валютних надходжень і податкових платежів. Як зазначається у матеріалі, у 2021 році внесок ГМК в економіку України становив 10,3% ВВП з урахуванням суміжних галузей і споживчих витрат працівників, а частка металургії в експорті товарів сягала майже 33%, забезпечивши $22,2 млрд валютного виторгу.
Металургія виконувала важливу роль у багатьох інших секторах, таких як машинобудування, будівництво, енергетика та оборона. Важливо зазначити, що один працівник металургійної галузі створював робочі місця ще для чотирьох осіб у суміжних секторах, а кожен тринадцятий найманий працівник в Україні був пов’язаний із цією галуззю.
Галузь також відігравала важливу містоутворювальну роль для таких міст, як Запоріжжя, Дніпро, Кривий Ріг та Маріуполь. Наприклад, на “Азовсталі” працювало понад 10 тисяч осіб, на ММК ім. Ілліча – близько 14 тисяч, на “АрселорМіттал Кривий Ріг” – майже 20 тисяч.
Однак війна призвела до значних втрат у секторі. Підприємства в Маріуполі, які складали близько 40% виробництва сталі, опинилися на окупованій території, що спричинило зниження експорту чавуну на 40% і прокату на 30%.
За підсумками 2024 року внесок металургії в економіку скоротився до 7,2% ВВП, а експорт гірничо-металургійної продукції досяг $6,4 млрд, що становить лише 15,4% товарного експорту. Податкові надходження від ГМК зменшилися до приблизно $1 млрд.
Незважаючи на ці виклики, галузь продовжує інвестувати. У 2024 році капітальні вкладення металургійних підприємств становили $650 млн, що дорівнює 18,3% усіх інвестицій у промисловість. Обсяг інвестицій зріс на 8,3% у порівнянні з попереднім роком. Наприклад, активи групи “Метінвест” у 2025 році були спрямовані на проєкти енергонезалежності, зокрема, будівництво газових електростанцій для стабільної роботи під час блекаутів.
У даний час металургія розглядається як важлива основа для післявоєнної відбудови, включаючи реконструкцію інфраструктури та житлове будівництво. Вона також забезпечує потреби оборонно-промислового комплексу, зокрема, виробництво броньованих елементів, захисних конструкцій і інженерних споруд. Окремим напрямком є інтеграція з європейським ринком, де ЄС залишається основним напрямком експорту української сталі, складаючи близько 64% поставок. Тим не менш, із 2026 року в Євросоюзі почне діяти Механізм прикордонного вуглецевого коригування (CBAM), що створює нові бар’єри для експорту. Рішення щодо можливих винятків або відстрочок для України поки не ухвалене.
Прогнози вказують на те, що у 2026 році виробництво сталі в Україні може зрости до 6,7-7 млн тонн, що більше, ніж 6,2 млн тонн за 10 місяців 2025 року. При цьому близько 55% продукції й надалі експортуватиметься через обмежений внутрішній попит. Серед ключових стримувальних чинників експерти вказують на нестабільне енергопостачання, високі ціни на електроенергію, логістичні тарифи, дефіцит кадрів та воєнні ризики.