Міграційна служба Бельгії надала роз’яснення щодо відмов у наданні тимчасового захисту українським дітям, які з’явилися на світ після 24 лютого 2022 року.
Про це розповідає UBB
З серпня 2025 року, у зв’язку з оновленням міграційного законодавства, Бельгія не надає статус тимчасового захисту цим дітям, оскільки вони не можуть відповідати вимозі проживання в Україні до початку великої війни.
У відповідь на запит Радіо Свобода міграційна служба пояснила, які процедури можуть бути застосовані батьками українських дітей для легалізації їхнього перебування в Бельгії.
Процедури змінюються в залежності від місця народження дитини та статусу батьків на момент її народження.
Як повідомили у відомстві, якщо дитина народилася в Бельгії, і один із батьків вже отримав статус тимчасового захисту, то додаткова процедура возз’єднання сім’ї не є необхідною. Для таких дітей діє спрощений адміністративний механізм.
«Муніципалітети автоматично надають дозвіл на проживання», – зазначили у службі, за умови виконання трьох критеріїв:
- один із батьків легально перебуває в Бельгії під тимчасовим захистом;
- юридично підтверджений факт батьківства на момент народження;
- дитина має бельгійське свідоцтво про народження.
Для дітей, народжених за межами Бельгії, коли батьки мають статус тимчасового захисту, діє інша процедура.
У таких випадках застосовується стандартна процедура возз’єднання сім’ї. Батьки повинні подати відповідну заяву до муніципалітету за місцем проживання.
«Застосовуються базові умови возз’єднання сім’ї, включаючи вимоги щодо наявності житла, медичного страхування та достатніх фінансових ресурсів», – зазначили у міграційній службі.
Проте є виняток: якщо мова йде лише про переїзд дитини (без партнера), батькам не потрібно підтверджувати достатній дохід.
Раніше повідомлялося про численні випадки, коли українським дітям до чотирьох років відмовляли в наданні статусу тимчасового захисту, через що сім’ям доводилося проходити складну процедуру возз’єднання, що може тривати місяцями.
Батьки скаржилися на вимоги щодо демонстрації достатнього фінансового доходу, внаслідок чого їхні діти залишалися без документів та доступу до медичного страхування під час очікування остаточного рішення.