На Тернопільщині, в колишньому селі Пужники, яке нині вже не існує, тривають пошуково-ексгумаційні роботи, повідомив заступник міністра культури та стратегічних комунікацій України з питань європейської інтеграції Андрій Наджос. За його словами, ці роботи мають тривати приблизно три-чотири тижні, але точний термін залежить від погодних умов, оскільки дорога до Пужників була складною, а доставка необхідної техніки — викликом.
Про це розповідає UBB
25 квітня на старому цвинтарі у Пужниках, де були поховані жертви нічної трагедії з 12 на 13 лютого 1945 року, було проведено роботи з вирізання дерев для розчищення площі для пошуку людських останків. Неподалік від місця, де виконується ексгумація, зводять укриття для забезпечення безпеки під час робіт.
Безпека та доступ медіа під час пошукових робіт
За словами Наджоса, було підготовлено спеціальне укриття, оскільки роботи ведуться в умовах війни з росією. «Ми забезпечили систему комунікації, і отримуємо багато звернень від польських медіа. Вони матимуть можливість знімати актуальні кадри у супроводі поліції, хоча знімати людські рештки заборонено», — зазначив він. Також учасники експедиції отримують щоденні звіти про хід робіт.
Місце проведення робіт — це переважно польське поховання. На площі визначено конкретне місце для пошукових заходів, яке було обрано на основі попередніх оцінок експертів. «Ми вивчали звіти й переконалися, що на цих ділянках можуть зберігатися людські рештки», — підкреслив Наджос.
Представники медіа мають спеціальне місце для відео- і фотозйомки, знімати людські останки заборонено. За пошуковими роботами спостерігають представники Українського інституту національної пам’яті та міжвідомча комісія, а саме роботи виконують польсько-українські експертні групи, у тому числі мобільна лабораторія для ДНК-експертиз, яку привезла польська сторона. Україна також залучена до цієї роботи.
Історичний контекст і пошук жертв Волинської трагедії
За інформацією польської сторони, під час нападу куреня УПА з ночі 12 на 13 лютого 1945 року загинуло близько 80 осіб, серед них, за польською версією, є діти і жінки. Польща називає їх жертвами «Волинської різанини», тоді як в Україні вважають, що це жертви польсько-українського конфлікту в роки Другої світової війни.
Події Волинської трагедії почалися у 1942–1943 роках і завершилися восени 1944 року, виявившись одним із найжорстокіших конфліктів між українцями і поляками. Згідно з українськими даними, жертвами стали близько 20 тисяч українців і 35–40 тисяч поляків, тоді як польська сторона називає цифри до 100 тисяч поляків і п’яти тисяч українців.
“Те, що проводяться пошукові роботи, потребує фахового вивчення і дослідження, щоб з’ясувати, хто там похований: німці, совіти, польське підпілля — це потрібно вивчати. На жаль, маємо політичну істерію і ці питання стали, як кажуть, на маргінесі дослідження, і це — проблема”, — коментує український історик Сергій Волянюк.
Мешканка села Садове, яке розташоване поруч із колишніми Пужниками, Катерина Шмигельська, згадує: «Я пам’ятаю, як горіли люди. У нашому селі боялися ночами, чоловіки охороняли, щоб запобігти новому нападу. Всі знали, що там є цвинтар, і потрібно пам’ятати про це та вшановувати пам’ять жертв».
Після завершення пошуково-екскгумаційних робіт можливо планується перепоховання останків та спорудження меморіалу пам’яті. Про початок робіт повідомили ще на початку року, зокрема фонду «Свобода і Демократія», яка знайшла місце поховання двома роками раніше. Україна та Польща обмінялися списками потенційних місць поховань та домовилися про спільне проведення пошукових і ексгумаційних робіт.
У листопаді минулого року міністри закордонних справ України та Польщі підписали спільну заяву, яка гарантує, що українська сторона не перешкоджатиме пошуковим та ексгумаційним роботам польської сторони на українській території, і навпаки. Це стосується жертв Волинської трагедії 1942–1944 років, яка стала одним із найжорстокіших конфліктів під час Другої світової війни, з великою кількістю різних оцінок кількості загиблих.