Причини, що ускладнюють працевлаштування ВПО в Києві

Як живе ринок праці в Україні сьогодні

У Києві наразі перебуває 426 тисяч внутрішньо переміщених осіб, що складає 10% від загальної кількості переселенців в Україні. Однак лише 27% з них мають роботу, а ще 17% активно шукають. Проблеми з працевлаштуванням загострюються через дискримінацію, браком відповідних вакансій та недостатньою державною підтримкою.

Про це розповідає UBB

Голова Ради ВПО м. Києва Ольга Алтуніна підкреслила, що державні структури не демонструють належної ефективності у допомозі переселенцям. За останні три роки Центр зайнятості столиці зміг допомогти знайти роботу лише 8400 переселенцям, що є недостатнім для понад 246 тисяч працездатних ВПО. Офіційно Державний центр зайнятості зафіксував лише 61 працевлаштованого переселенця у Києві за цей період, тоді як 381 особа отримала мікрогранти.

Ключові причини проблем із працевлаштуванням

Серед основних причин, які заважають ВПО знайти роботу в Києві, можна виділити:

  • дискримінацію та упереджене ставлення, про що заявили 32% опитаних;
  • невідповідність фаху вимогам столичного ринку праці — багато переселенців із Донеччини, Луганщини та Харківщини мають спеціальності, які не затребувані в Києві;
  • втрату або відсутність документів про освіту, що ускладнює підтвердження кваліфікації;
  • високу конкуренцію з місцевими жителями за обмежену кількість вакансій.

Додатково, складна соціальна ситуація впливає на працевлаштування: 76% переселенських родин належать до соціально вразливих груп (люди з інвалідністю, пенсіонери, багатодітні сім’ї), а 40% сімей живуть за межею бідності. Багато хто змушений економити навіть на продуктах харчування.

Пропозиції для поліпшення ситуації

Ольга Алтуніна виступила з рядом ініціатив, які можуть допомогти покращити ситуацію з працевлаштуванням. Серед них:

  • створення окремої програми працевлаштування ВПО або виділення розділу для цього в Національній стратегії зайнятості;
  • розвиток публічно-приватного партнерства у сфері працевлаштування;
  • запуск локальних програм для окремих громад;
  • забезпечення зворотного зв’язку з бенефіціарами державних програм;
  • посилення інформаційної підтримки та правопросвіти для переселенців.