В Україні понад 90% з приблизно 1,5 мільйона договорів оренди житла укладаються неофіційно, що призводить до значних втрат для держави у вигляді податкових надходжень та стримує прогрес у житловій реформі. Щоб виправити цю ситуацію, у Верховній Раді пропонують знизити податкове навантаження на орендодавців і легалізувати ринок через запровадження фіксованої ставки оподаткування.
Про це розповідає UBB
Про це повідомила голова парламентського Комітету з питань організації державної влади Олена Шуляк на зустрічі з Українською Радою бізнесу. Вона підкреслила, що для того, щоб ринок став прозорим і захищеним для всіх учасників, необхідно провести глибоку законодавчу модернізацію.
Однією з основних перешкод є надмірне податкове навантаження, яке не стимулює власників житла до легалізації своїх доходів. Наразі загальний податок на оренду становить 23% (18% ПДФО + 1,5% військовий збір + інші відрахування), що змушує більшість орендодавців діяти в тіні.
Олена Шуляк зазначила: “Має бути проста та зрозуміла ставка. Раніше говорили про 5%, хоча це малоймовірно. Але хоча б 5% плюс військовий збір – і тоді вже буде про що говорити”.
Для ілюстрації ризиків надмірного втручання держави, Шуляк навела приклад Аргентини, де жорстке регулювання призвело до дефіциту житла, зростання цін та паралічу ринку:
- мінімальний термін договору – 3 роки;
- фіксація ціни;
- заборона розрахунків у валюті.
“Кількість доступних квартир у столиці зменшилася вдвічі, а ціни злетіли настільки, що дешевше стало жити в готелі”, – пояснила Шуляк.
Лише після скасування обмежень ситуація почала стабілізуватись. Це ще раз підтверджує, на думку Шуляк, що ринок потрібно не змушувати, а стимулювати до відкритості. У межах житлової реформи вже напрацьовані такі напрями:
- ухвалення законопроєкту №12377 (захист прав орендарів та орендодавців);
- створення правової бази для соціального житла;
- формування моделі управління житловим фондом;
- запровадження справедливого оподаткування орендної діяльності;
- оподаткування цифрових платформ — Booking, Airbnb тощо, які значною мірою не підпадають під українські податкові норми.