Для того щоб переклад документів мав юридичну силу, його необхідно нотаріально засвідчити. Це підтверджує або приватний, або державний нотаріус, який підтверджує відповідність перекладеного документа його оригінальному тексту.
Про це розповідає UBB
Про це повідомила пресслужба Міністерства юстиції України.
Процедура підтвердження перекладу
Якщо нотаріус володіє мовами, на які здійснюється переклад, він може засвідчити документ самостійно. Якщо ж фахівець не знає відповідних мов, переклад виконує кваліфікований перекладач, а нотаріус засвідчує його підпис.
Для цього перекладач зобов’язаний надати документи, які підтверджують його особу та професійну кваліфікацію.
Правила нотаріального засвідчення
При нотаріальному засвідченні одночасно з перекладом документа діють такі правила:
- переклад має бути розміщений на одній сторінці з оригіналом, розділеним вертикальною рискою, так що оригінальний текст розташовується з лівого боку, а переклад — з правого;
- переклад повинен охоплювати весь текст і завершуватися підписами;
- під обома текстами ставиться підпис перекладача (якщо переклад вів він);
- посвідчувальний напис нотаріуса додається під оригіналом і перекладом;
- якщо переклад виконано на окремому аркуші, його прикріплюють до документа, прошнуровують і скріплюють підписом та печаткою нотаріуса.
У Міністерстві юстиції зазначають, що якщо під час нотаріальної дії одночасно засвідчується підпис перекладача та/або правильність перекладу документа, це вважається двома окремими діями, кожна з яких отримує свій реєстровий номер.
Для українців, які знаходяться за кордоном, є можливість отримати цю послугу у консульських установах України.
Нагадаємо, що афідевіт – це письмова урочиста заява, яка підтверджує або спростовує певні факти, що мають юридичне значення. Зазвичай, афідевіти використовують за кордоном, коли звичайний документ не можна легалізувати або апостилювати.
Зокрема, афідевіти знадобляться для:
- довідок з Державного реєстру речових прав на нерухомість;
- документів без підписів і печаток — наприклад, роздрукованих електронних довідок;
- підтвердження місця проживання, утримання дитини, родинних зв’язків, джерел фінансування, досвіду роботи, відсутності шлюбу тощо.